Отець Василь майже десять років був не тільки настоятелем храму, а й справжнім духовним пастором громади, надихав на добрі справи, розраджував у хвилини смутку і щиро ділив радість у хвилюючі хвилини вінчання чи хрещення. Він прагнув об’єднати прихожан, показати їм, яка прекрасна наша Україна, які унікальні храми, де людина може знайти розуміння, підтримку, помолитись і знайти душевний спокій: паломницькі стежки старопетрівчан неодноразово пролягали до Київських, Чернігівських та Львівських храмів, до Манявського скиту, у Кам’янець-Подільський… Пам’ятні незабутні подорожі, сповнені душевного спілкування і неймовірних відкриттів!

 

Прихожани щиро дякували отцю Василю за його небайдужість, підтримку та життєрадісність і вручили йому на згадку ікону, щоб оберігала його на всіх шляхах.

 

Отець Василь з хвилюванням сприйняв ці слова вдячності і поділився своїми приємними відчуттями від служіння у Старопетрівському храмі: «Ви стали для мене справжньою дружньою родиною, де можна щиро поділитися своєю радістю і своїми переживаннями! Не прощаюсь, сподіваюсь, що у нас ще буде нагода неодноразово взяти участь у спільних богослужіннях. Молитимусь за вас усіх і прошу ваших молитов за мене! Парафію передаю в надійні руки – новим настоятелем храму призначено отця Анатолія».

 

Нинішню літургію священики відправили спільно. І це стало своєрідним ритуалом передачі повноважень від одного настоятеля до іншого.

 

Після Божественної літургії була зроблена спільна світлина, щоб на довгі роки зберегти пам'ять про цей урочистий, і, трохи сумний, день.