Кожен міг підійти, переглянути світлини та інформацію про військових, поставити квіти і схилити голову у молитві.

 

Тепер це наша історія, що передаватиметься з вуст у вуста, від покоління до покоління.

 

Пам’ять полеглих воїнів вшанували хвилиною мовчання.

 

У своїй промові Радіон Старенький висловив щирі співчуття всім рідним полеглих Героїв. Він наголосив на тому, що у цей тиждень, коли ми згадуємо всіх померлих та вшановуємо їхню пам'ять – банери будуть залишатися на площі у старопетрівському парку, але згодом їх приберуть. На постійній основі алею пам’яті полеглих воїнів буде встановлено по закінченні війни.

Також Радіон Миколайович побажав Перемоги Україні та миру всім українцям.

 

Після цього ведучі зачитали інформацію про кожного з полеглих військовослужбовців:

1. Носатюк Олег Олегович - 1986 р. н. – житель Харкова.

Загинув, захищаючи від наступу ворога столицю, а разом з нею і нашу громаду, бо росіяни вже були поруч Гути-Межигірської, похований у селі Лютіж. Протягом 12-14 березня 2022 року велися жорсткі бої, в яких полягло багато військових, серед них і Олег Олегович. Після того, як знайшлася його рідня, 22 лютого 2023 року було проведено ексгумацію тіла, воїна перепоховано у рідному місті Харкові.

 

2. Євдокименко Олександр Миколайович - 1987 р. н., проживав у селі Синяк, Бучанського району. 13 березня 2022 року потрапив під нищівний ворожий артилерійський обстріл. Загинув як герой, захищаючи рідну країну. Похований у селі Лютіж.

 

3. Логвиненко Володимир Олексійович - 1970 р. н., проживав у селі Синяк, Бучанського району. З першого дня повномасштабного вторгнення пішов добровольцем боронити рідну Україну від ворога, але повернутися так і не судилося. Пам'ять про нього житиме вічно. Похований 15 березня 2022 року в селі Лютіж.

 

4. Пархоменко Олександр Миколайович - 1989 р. н., житель села Демидів. З першого дня повномасштабного вторгнення добровільно пішов захищати Україну. Разом з ним пішли вище згадані – його вітчим Логвиненко Володимир Олексійович та чоловік сестри його дружини Євдокименко Олександр Миколайович. Пліч-о-пліч мужньо чоловіки вели бій. Та на жаль, так всі троє разом і загинули 13 березня 2022 року. Так родина втратила відразу трьох чоловіків. Похований також в селі Лютіж.

 

5. Кріпак Сергій Миколайович - 1974 р. н., проживав з дружиною у Києві. Як тільки почався наступ на Київ, пішов добровольцем до лав ЗСУ. Загинув 14 березня 2022 року у селі Мощун від ворожого снаряду. Був похований у селі Лютіж, де проживають його рідні.

 

6. Горбик Олександр Володимирович - 1978 р. н. народився в м. Полтава. З 2001 року проживав у селі Лютіж. 6 квітня 2022 року був призваний до лав Збройних Сил України. Брав участь у жорстоких, кровопролитних боях на східному напрямку. Загинув лейтенант Горбик Олександр 8 травня 2022 року в м. Костянтинівка, Донецької області. Указом президента посмертно нагороджений медаллю «За військову службу Україні». Похований на батьківщині в м. Лубни, Полтавської області.

 

7. Козир Юрій Павлович - 1972 р. н. військовослужбовець ЗСУ, новопетрівчанин. Загинув у селищі Десна, куди масований ракетний удар росіяни здійснили навесні 2022 року. 17 травня 2022 року о 4 годині 15 хвилин російська авіація випустила чотири ракети по військовій частині в Десні, дві з них влучили у будівлі. Загинуло 87 людей. Серед них був і Юрій Павлович.

На жаль, довгий час захисник вважався безвісти зниклим. Згодом вдалося провести ідентифікування та забрати тіло. Похорон відбувся 17 листопада, рівно через пів року після загибелі. Похований в селі Нові Петрівці.

 

8. Дідковський Богдан Миколайович - 1979 р. н., новопетрівчанин.

20 квітня 2022 року вступив до лав Збройних сил України. Головний сержант, командир автомобільного відділення взводу забезпечення гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону.

Загинув разом з Козирем Юрієм навесні 2022 року в навчальному комплексі «Десна» під час вищезгаданого ворожого ракетного удару. Похований військовослужбовець в селі Нові Петрівці.

 

9. Гревцов Михайло Ігорович - 1989 р. н. Проживав у м. Києві. 25 лютого пішов воювати добровольцем. Вже мав військовий досвід, який отримав в АТО у 2015 році у Бахмуті. Загинув 7 липня 2022 року. Похований у Гуті-Межигірській поруч з рідними. Без батька залишився неповнолітній син, дружина стала вдовою.

 

10. Марінченко Олег Іванович - 1965 р. н. У 2014 році, пішов на фронт добровольцем, був капеланом та духовно підтримував бійців. Під час оборони Донецького аеропорту у 2015-му році допомагав лікарям ще і як парамедик. Загинув Олег Іванович 18 серпня 2022 року на херсонському напрямку від ворожої міни. Поховали воїна 23 серпня 2022 року в Нових Петрівцях.

 

11. Людвиченко Олександр Володимирович - 1970 р. н., житель села Гута-Межигірська. Пройшов чотири ротації, служив у Чернігівській, Сумській, Донецькій, Харківській областях, зокрема під Ізюмом. Після останньої ротації 18 серпня 2022 року поліг смертю хоробрих під час щільного ворожого обстрілу в селі Мазанівка, Краматорського району, Донецької області. Похований в селі Гута-Межигірська.

 

12. Горзов Василь Михайлович – 1975 р. н., старший сержант. Загинув 8 вересня 2022 року на Донеччині у м. Шахтарськ під час виконання службових обов’язків. Похований у с. Старі Петрівці.

 

13. Глушенок Віктор Олексійович - 1971 р. н., не був військовим за професією, але став на захист України ще 2014 року. Одразу після Майдану пішов добровольцем в «Айдар». У 2016 році отримав орден «Герой України». На Бахмутському напрямку був тяжко поранений. На жаль, врятувати воїна не вдалося. 29 вересня 2022 року Віктор Олексійович пішов із життя. Похований у селі Старі Петрівці.

 

14. Щербатюк Костянтин Анатолійович - 1993 р. н. Народився на Вінничині, але з 3-х років проживав у Нових Петрівцях. Тут ходив до дитячого садочку і був випускником Новопетрівської школи.

З 2014 року прямо з Майдану пішов добровольцем в батальйон «Айдар», де ніс військову службу до кінця 2015 року та був поранений. З початком повномасштабного вторгнення російської федерації у 2022 році – знову пішов захищати Україну. Загинув на Донеччині 24 жовтня 2022 року в районі міста Краматорськ від вибухової травми, отриманої під час виконання службового обов’язку. Похований у селі Нові Петрівці.

 

15. Гузько Вадим Андрійович - 1987 р. н., проживав у с. Нові Петрівці. Влітку 2022 року був призваний до лав Збройних Сил України. Загинув 10 грудня 2022 року у Бахмуті під час виконання службових обов’язків. Похований у селі Нові Петрівці.

 

16. Тихонович Денис Сергійович - 1984 р. н., проживав у с. Нові Петрівці. У листопаді 2022 року був призваний до лав ЗСУ. Після місячного навчання служив на Донеччині. 23 грудня 2022 року вийшов на бойове завдання під Бахмутом. 25 грудня загинув в бою. Похований у селі Нові Петрівці.

 

17. Науменко Роман Павлович - 1972 р. н., проживав у с. Нові Петрівці. Став на захист України ще у 2014 році, брав участь в Антитерористичній операції на сході України, отримав за це чотири нагороди, в тому числі «Сталевий хрест». Коли почалося повномасштабне вторгнення росії, одразу вступив до Добровольчого формування Петрівської територіальної громади. У квітні 2022 року був призваний до лав ЗСУ, служив у 66-й бригаді, був водієм, як і в цивільному житті. Загинув 7 січня 2023 року та був похований у селі Медвин, Київської області, звідки сам родом.

 

18. Данько Дмитро Дмитрович – 1979 р. н. З перших днів війни старопетрівчанин хотів бути корисним у боротьбі проти ворога і спочатку був у територіальній обороні громади та захищав своє село. Після звільнення Київської області від окупантів пішов боронити Україну у лавах збройних сил, був у гарячих точках і мужньо стояв на захисті своєї Батьківщини. На жаль, серце не витримало всього, що довелося побачити та пережити на цій жорстокій війні і зупинилося 14 лютого 2023 року. Похований в селі Старі Петрівці.

 

19. Заболоцький Олексій Олексійович - 1976 р. н. Народився та виріс у Нових Петрівцях. Тут ходив до школи, одружився, тут виросли двоє його синів.

З початком повномасштабного вторгнення він відразу вступив до нашої територіальної оборони.

У вересні 2022 року Олексія Олексійовича призвали до Збройних Сил України.

Загинув військовий 19 лютого 2023 року у Лиманському районі, Донецької області.

Похований у селі Нові Петрівці на Валківському кладовищі.

 

20. Геняга Микола Миколайович - 1982 р. н., родом із Закарпатської області, але близько двох десятків років прожив у с. Нові Петрівці, де в нього народилося двоє дітей. 400 днів провів на передовій, захищаючи Україну.

Загинув 31 березня 2023 року та був похований Микола Миколайович, як він і заповідав, на його батьківщині – Закарпатті.

 

21. Королевський Дмитро Вячеславович - 1995 р. н., сержант, Кіборг третього полку швидкого реагування. Став на захист країни у 2014 році. Старший оператор-вогнеметник третього окремого полку спеціального призначення. Захищав Донецький аеропорт і село Піски в складі окремої добровольчої частини «Карпатська Січ», отримав поранення. Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту». Згодом воював у складі 93-ї окремої механізованої бригади. Брав участь у звільненні Київської і Харківської областей, обороні Сєвєродонецька. Загинув 07 вересня 2022 року внаслідок влучання з ворожого танку в машину під час звільнення міста Балаклії Харківської області. Залишилися дружина та маленький син. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.

 

22. Кацімон Андрій Петрович - народився у 1976 році у с. Нові Петрівці. Закінчив Новопетрівську загально-освітню середню школу №1, навчався у Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького. По закінченні закладу працював у Батальйоні почесної варти.

У перші дні повномасштабного вторгнення став на захист Петрівської громади у складі тероборони, а пізніше працював начальником відділу офіцерів запасу і кадрів Вишгородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. На жаль, серце не витримало і Андрій Петрович помер на 46-му році свого життя 2 листопада 2022 року. Односельчани пам’ятають і згадують його як гарну людину.

 

23. Шпак Дмитро Володимирович - старший солдат, доброволець, народився 18 квітня 1984 року в м. Путивль, Конотопського району, Сумської області, проживав у селі Нові Петрівці. З перших днів повномасштабного вторгнення він завзято став на захист Батьківщини у лавах Збройних Сил України з позивним «Добрий».

Незалежно від своїх військових обов’язків, з перших днів та до останнього подиху займався волонтерською діяльністю.

Загинув 4 листопада 2022 року, виконуючи бойове завдання, отримавши кульове поранення в Запорізькій області. Дмитро Шпак похований 8 листопада 2022 року в рідному м. Путивль, Путивльської громади поруч з матір’ю та старшим братом.

Без Дмитра залишилися батько, брати, дружина та двоє неповнолітніх синів. Нагороджений Золотою Зіркою Героя України посмертно.

 

24. Поліводський Олександр Анатолійович - 1973 р. н., молодший сержант стрілецької роти ТРО 244 окремий батальйон ТРО А4347. Близько 15-ти років Олександр Анатолійович прожив з родиною у с. Нові Петрівці. У своєму звичайному житті був успішним адвокатом, кандидатом юридичних наук, доцентом. У 2010 році увійшов до списку 100-а найкращих юристів України.

З початком повномасштабного вторгнення – боєць тероборони, солдат, штаб-сержант, що отримав позивний Доцент. Рідні та друзі згАдують, що він був непереможним оптимістом, завжди сприймав життя з посмішкою. А головне – був відданим другом, чоловіком, батьком, колегою та воїном, який залишив величезний слід у серцях та пам'яті багатьох людей. Олександр Анатолійович загинув, виконуючи бойове завдання 19 квітня 2023 року неподалік міста Кремінна Луганської області.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

 

25. Шупик Валерій Миколайович - 1970 р. н., солдат військової частини А4659.

Валерій Миколайович пішов добровольцем до Збройних Сил України. Зробив такий вибір, коли побачив ворогів на своїй землі. Більшість знайомих знали його, як чудового вчителя та гарного колегу. Він багато років присвятив своїй учительській праці у Новопетрівському ліцеї. Викладав зовсім різні предмети за своїм змістом – географію та музику, але в кожному чудово розумівся та вмів зацікавити учнів. Загинув від ворожих снарядів 16 травня 2023 року у Костянтинівці Донецької області.

 

26. Пікуза Василь Іванович – 1970 р. н., сержант військової частини А4659. Народився та виріс у селі Старі Петрівці. З початку повномасштабного вторгнення вступив до місцевої тероборони та стояв на сторожі громади. У вересні 2022 року пішов захищати Україну та повернутися живим до рідної домівки йому не судилося. На жаль, війна не щадить нікого, підступний ворог забрав життя нашого воїна. 16 травня 2023 року Василь Іванович отримав тяжкі поранення під час виконання бойового завдання у м. Костянтинівка Донецької області. Був доставлений до госпіталю у м. Київ, але врятувати воїна не вдалося, 23 травня 2023 року Пікуза Василь Іванович помер від тяжких поранень.

 

27. Самінін Сергій Анатолійович – 1973 р.н., молодший сержант, старший бойовий медик. З 30 травня 2022 року вступив до лав ЗСУ військовим медиком. За час військової служби йому довелося побувати в гарячих точках, зокрема на Донецькому напрямку в Бахмуті. 17 червня 2023 року обірвалося життя військовослужбовця.

 

28. Попов Олег Васильович – 1977 р. н., солдат військової частини А4007 110-ї окремої механізованої бригади. Народився в Архангельській області, село Лєсноє. У 1979 році Олег з батьками переїхав на постійне місце проживання у село Лебедівка, Вишгородського району. Закінчив Лебедівську загально-освітню середню школу і після служби в ЗСУ працював боцманом в яхт-клубі при Київському палаці дітей та юнацтва. Після одруження проживав в селі Нові Петрівці. З першого дня повномасштабного вторгнення пішов захищати Україну. Воював на Донецькому напрямку біля населеного пункту Авдіївка, Покровського району. Загинув 19 червня 2023 року під час штурмових дій противника біля населеного пункту Авдіївка. Похований у селі Лебедівка.

 

29. Ільєнченко Олександр Олександрович – 1978 р. н., солдат військової частини А4723, проживав у селі Нові Петрівці. Навчався в Новопетрівській гімназії №1. Працював охоронцем в компанії по бронюванню автомобілів. Рідні та друзі згАдують, що він був дуже позитивною людиною та писав чудові вірші. 8 грудня 2022 року Олександр пішов до лав ЗСУ захищати Україну від ворога. Загинув 18 липня 2023 року під час виконання бойового завдання в Краматорському районі Донецької області.

 

30. Проценко Вадим Олегович - 1994 р. н, солдат військової частини А4350. Вадим був сиротою, з 2005 року і до повноліття проживав у дитячому будинку «Любисток», який вважав своєю родиною. Вадим закінчив Новопетрівську гімназію № 2 та мав чимало друзів у Нових Петрівцях. Отримавши середню спеціальну освіту у Переяславському ліцеї та відслуживши в армії, Вадим повернувся до Нових Петрівець, де жив і працював.

У березні 2022 року вирішив добровольцем вступити до лав Збройних Сил України, після чого, місяць проходив спеціальне навчання в Англії.

По поверненню в Україну боронив її землі від ворога. Та, на жаль, 15 серпня 2023 року у Запорізькій області, потрапивши під мінометний обстріл та отримавши важкі поранення не сумісні з життям, юнак загинув.

 

31. Буренок Сергій Сергійович – 2001 р. н., солдат 12 бригади спеціального призначення "Азов" Національної гвардії України військової частини 3057. Нестерпна втрата для рідних і близьких, невимовний біль для однокласників та вчителів Новопетрівського ліцею №2, з яким ще лише кілька років тому попрощався Сергій. Ті, хто його знав, запам'ятають Сергія хоробрим, справедливим, веселим юнаком. Та головне – для нас всіх він назавжди залишиться Героєм, який до останнього подиху захищав Україну та всіх українців. Лише у 2020 році він пішов до лав ЗСУ, а вже у 2022 році виконував свій громадянський обов’язок захищати рідну державу. Загинув 23 серпня 2023 року у Луганській області під час бойових дій. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

 

32. Олійничук Роман Вікторович – 1979 р. н., штаб сержант військової частини А2582 окремого розвідувального батальйону 82-ї бригади. Виріс Роман у Нових Петрівцях, ходив до Новопетрівського ліцею. Роман пішов воювати за територіальну цілісність України ще у 2014 році. Був Кіборгом АТО, захищаючи Донецький аеропорт. Отримавши важку травму, деякий час проходив реабілітацію. Але з повномасштабним вторгненням російської федерації, як справжній патріот своєї Батьківщини, не зміг стояти осторонь та знову пішов добровольцем у бій. Хоробре серце Романа перестало битися 31 серпня 2023 року після чергової сутички з ворогом. З особливим теплом його завжди пам'ятатимуть всі, хто його знав.

 

33. Адайкін Денис Сергійович – 1978 р.н., старший лейтенант. Звання капітана присвоєно посмертно. Народився у Киргизії, у трьохрічному віці батьки переїхали з сином жити в Україну, до м. Кривий Ріг. З 2014 року проживав у с. Лютіж. Закінчив Національний авіаційний університет та одружився. З перших днів Денис Сергійович став до зброї у складі територіальної оборони громади, а у березні 2023 року пішов добровольцем до ЗСУ. Спочатку проходив навчання за кордоном, а потім почалися бойові будні. Був командиром взводу, проходив службу у Донецькій області. Загинув у бою за Україну 31 серпня 2023 року, але деякий час вважався безвісти зниклим. Родина до останнього не втрачала надію та війна не щадить нікого, рідні втратили сина, чоловіка, осиротіли двоє малолітніх синів.

 

34. Панченко Максим Сергійович – 1990 р. н., солдат військової частини А4007. Народився в селі Чорноплатове Конотопського району Сумської області. З 2017 року проживав у с. Старі Петрівці. 30 листопада 2022 року був мобілізований як доброволець та пішов захищати нашу землю від загарбників. Загинув 14 жовтня 2023 року на Донеччині під час виконання службового обов’язку внаслідок артилерійського обстрілу.

 

35. Борецький Олександр Володимирович – 1988 р. н., солдат військової частини А0284. Родом із села Карапиші, Миронівського району, Київської області. Проживав 3 роки в с. Старі Петрівці. Став на захист громади у складі місцевої територіальної оборони. Олександр Володимирович був мобілізований 5 серпня 2023 року. Проходив навчання за кордоном, на війні був 1 місяць і 1 день. Загинув 8 жовтня 2023 року в Запорізькій області під час виконання бойових обов’язків. Без чоловіка залишилась дружина, а без батька двоє малолітніх дітей – 2012 і 2023 років народження.

 

36. Михайлов Михайло Миколайович – 1995 р. н., солдат військової частини А4784. Народився військовослужбовець у с. Нові Петрівці. Ріс у багатодітній родині. Навчався у Новопетрівській загально-освітній середній школі № 3. 26 січня 2023 року був призваний до лав Збройних сил України. Мав кохану дівчину, тож на початку жовтня 2023 року одружився. А вже через декілька днів, родину сколихнула жахлива звістка про те, що Михайло загинув 20 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання внаслідок артилерійського обстрілу противником.

 

37. Кашка Дмитро Григорович – 1989 р. н., старший солдат військової частини А7294. Дмитро народився та виріс у селі Нові Петрівці. Навчався у Новопетрівській загально-освітній середній школі № 1.

Про нього колишні вчителі згадують з особливим теплом, говорячи про «його щире серце, доброзичливий характер, кмітливий розум». Побратими по службі відгукуються про нього як про надійного та готового до будь-яких випробувань товариша. Дмитро був добровольцем в АТО ще з 2014 року. З першого дня повномасштабного вторгнення приєднався до територіальної оборони Києва, де останнім часом проживав, а вже через 4 місяці був призваний до лав ЗСУ. Був відзначений почесним нагрудним знаком «Золотий хрест».

Загинув, виконуючи бойове завдання, 3 грудня 2023 року на Донеччині.

Невимовно тяжка втрата для матері, дружини, близьких та рідних Дмитра, шестеро дітей залишилися без батька.

 

38. Костан Андрій Іванович – 1972 р. н., солдат військової частини А0335, Народився в селі Нові Петрівці. Мав сім'ю – дружину, двох дочок та онучку. 9 березня 2023 року був призваний до лав ЗСУ. Загинув 13 січня 2024 року в результаті влучання ворожого снаряда в бліндаж неподалік села Синьківка Куп'янського району Харківської області.

39. Правдивий В’ячеслав Олександрович – 1984 р. н., солдат військової частини А4010. Народився в селі Нові Петрівці. Навчався у місцевій Новопетрівській загально-освітній середній школі № 1.

27 квітня 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ. Загинув, виконуючи свій військовий обов’язок 13 січня 2024 року на Донеччині.

 

40. Синяк Анатолій Володимирович – 1972 р. н., молодший сержант військової частини А7300. Народився в селі Нові Петрівці.

З перших днів повномасштабного вторгнення Анатолій Володимирович став на захист громади у складі місцевої територіальної оборони. До лав ЗСУ був мобілізований у жовтні 2023 року. Захищав нашу державу на «найгарячіших» напрямках. Загинув 23 січня 2024 року неподалік Бахмута, ставши назавжди Героєм для всіх нас. Величезна й непоправна втрата для родини, для громади, для країни.

 

41. Корсуненко Вадим Леонідович – 1981 р. н., молодший сержант військової частини А4349. Виріс у селі Лютіж, навчався у Лютізькому ліцеї. 2 березня 2024 року загинув на Донеччині, захищаючи волю та незалежність України.

 

42. Бровко Ігор Олександрович – 1991 р. н., молодший лейтенант, командир третього піхотного взводу, другої піхотної роти військової частини А4980. Ігор старопетрівчанин, який зробив свій значний внесок у розвиток культури Петрівської громади, а останній рік служив у лавах ЗСУ. Ігор Олександрович був депутатом Петрівської сільської ради, вчителем Петрівського ліцею, працівником Центру культурних послуг. Його знало багато людей у громаді як відповідальну, щиру, сміливу людину, професіонала своєї справи. Загинув 1 квітня 2024 року у населеному пункті Калинівка, Донецькій області, Бахмутського району. Залишилися дружина та маленький син.

 

43. Кирієнко Руслан Миколайович – 1993 р. н., старший солдат 25-тої окремої штурмової повітряно-десантної січеславської бригади. З початку повномасштабного вторгнення він захищав нас, як старший пожежний 37-ї Державної пожежно-рятувальної частини. Після завершення контракту вступив до лав Збройних сил України. Мужній, рішучий та сміливий Кирієнко Руслан залишився вірним військовій Присязі та українському народу до останнього свого подиху. Виконуючи бойове завдання із захисту територіальної цілісності України, під час штурмових дій противника у Донецькій області отримав поранення та від отриманих травм помер у лікарні 14 квітня 2024 року.

 

44. Сакун Микола Борисович - 1964 р. н., родом з Херсонщини, у 2022 році переїхав до села Лютіж. Захищав громаду у місцевій теробороні, а пізніше вступив до лав ЗСУ. 5 травня 2024 року, під час виконання бойового завдання у Донецькій області, отримав тяжке поранення та помер у лікарні від отриманих травм 7 травня 2024 року.

 

Наприкінці заходу голова громади Радіон Старенький вручив нагрудні знаки рідним загиблих, присвоївши відзнаки полеглим військовослужбовцям «За заслуги перед Петрівською громадою» (посмертно).