Поминальний захід, приурочений вшануванню пам’яті загиблих військовослужбовців | Офіційний сайт Петрівської сільської ради

Сьогодні, 25 квітня, на території Свято-Покровської церкви, що в центрі села Нові Петрівці, відбувся поминальний захід, приурочений вшануванню пам’яті загиблих військовослужбовців, які проживали або були поховані на території Петрівської громади протягом періоду, коли триває повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну.

На початку заходу спільну молитву за упокій полеглих воїнів прочитали священнослужителі Петрівської громади. Всі присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять тих, хто загинув на російсько-українській війні.

Петрівський сільський голова Радіон Старенький у своїй промові висловив співчуття всім рідним та близьким загиблих воїнів. Також він згадав маленького Степанка, який теж загинув минулої весни у нашій громаді, це велика трагедія. Він наголосив, що нема страшнішого горя, коли батьки хоронять свою дитину, коли дружина втрачає чоловіка, з яким могла б прожити все життя, коли діти залишаються без батька. Це трагедія не лише окремих родин, це спільна трагедія всієї нашої держави, адже наша нація несе великі втрати, виборюючи свою волю та можливість зберегти свої землі. Він побажав всім якнайшвидшої перемоги, щоб ці втрати не були марними.

На заході були присутні рідні полеглих, сільський голова вручив їм нагрудні знаки «За заслуги перед Петрівською громадою» - ці звання були присвоєні військовослужбовцям посмертно.

Отже нагороди посмертно присвоєно:

1. Носатюку Олегу Олеговичу.

Олег Олегович 1986 року народження – житель Харкова. Та похований він був у Лютежі, адже загинув, захищаючи від наступу ворога столицю, а разом з нею і нашу громаду, бо росіяни вже були поруч Гути-Межигірської. Тоді, протягом 12-14 березня велися жорсткі бої і полягло багато військових, серед них і Олег Олегович. Після того, як знайшлася його рідня, 22 лютого цього року було проведено ексгумацію тіла та перепоховано воїна у рідному місті Харкові.

Нагрудний знак отримав батько воїна Носатюк Олег Миколайович.

2. Євдокименку Олександру Миколайовичу.

Олександр Миколайович 1987 р.н. проживав у с. Синяк, Бучанського району. 13 березня потрапив під нищівний ворожий артилерійський обстріл. Загинув як герой, захищаючи рідну країну. Похований у с. Лютіж.

Нагрудний знак отримала сестра воїна Євдокименко Світлана Миколаївна.

3. Логвиненку Володимиру Олексійовичу.

Володимир Олексійович 1970 р.н. проживав у с. Синяк Бучанського району. З першого дня повномасштабного вторгнення пішов добровольцем боронити рідну Україну від ворога, але повернутися так і не судилося. Пам'ять про нього житиме вічно. Похований 15 березня 2022 року в селі Лютіж.

Нагрудний знак отримала дружина воїна Пархоменко Людмила Василівна.

4. Пархоменку Олександру Миколайовичу.

Олександр Миколайович 1989 року народження – житель села Демидів. З першого дня повномасштабного вторгнення добровільно пішов захищати Україну. Разом з ним пішли вище згадані – його вітчим Логвиненко Володимир Олексійович та чоловік сестри його дружини Євдокименко Олександр Миколайович. Пліч-о-пліч мужньо чоловіки вели бій. Та на жаль, так всі троє разом і загинули 13 березня 2022 року. Так родина втратила відразу трьох чоловіків.

Похований Олександр Миколайович в селі Лютіж.

Нагрудний знак отримала дружина воїна Пархоменко Олена Сергіївна.

5. Кріпаку Сергію Миколайовичу.

Сергій Миколайович 1974 року народження проживав з дружиною у Києві. Також пішов добровольцем до лав ЗСУ, як тільки почався наступ на Київ. Загинув 14 березня 2022 року у селі Мощун від ворожого снаряду. Був похований у Лютежі, бо звідси його рідні.

Нагрудний знак отримала дружина воїна Кріпак Інна Олександрівна

6. Горбику Олександру Володимировичу.

Олександр Володимирович 1978 року народження народився в м. Полтава. З 2001 року проживав у с. Лютіж. Був призваний на службу до лав Збройних Сил України 6 квітня 2022 року. Брав участь у жорстоких, кровопролитних боях на східному напрямку. Загинув лейтенант Горбик Олександр 8 травня 2022 року в м. Костянтинівка Донецької області. Указом президента посмертно нагороджений медаллю «За військову службу Україні». Похований на батьківщині в м. Лубни, Полтавської області.

Нагрудний знак буде надіслано рідним воїна поштою.

7. Козирю Юрію Павловичу.

Юрій Павлович військовослужбовець ЗСУ, новопетрівчанин, 1972 року народження загинув у селищі Десна, куди масований ракетний удар росіяни здійснили навесні 2022 року. Близько 4:15 17 травня російська авіація випустила чотири ракети по військовій частині в смт Десна, дві з них влучили в будівлі. Загинуло 87 людей. Серед них був і Юрій Павлович.

На жаль, довгий час захисник вважався без вісти зниклим. Лише восени вдалося провести ідентифікування та забрати тіло. Похорон відбувся 17 листопада, рівно через пів року після загибелі. Похований в селі Нові Петрівці.

Нагрудний знак отримала дружина воїна Козир Світлана Йосипівна.

8. Дідковському Богдану Миколайовичу.

Богдан Миколайович – військовослужбовець ЗСУ, новопетрівчанин 1979 року народження. 20 квітня 2022 року вступив до лав Збройних сил України. Звання: головний сержант, командир автомобільного відділення взводу забезпечення гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону. Загинув разом з Козирем Юрієм навесні 2022 року в навчальному комплексі «Десна» під час вищезгаданого ворожого ракетного удару. Похований в селі Нові Петрівці.

Нагрудний знак отримала мати воїна Дідковська Катерина Яківна.

9. Гревцову Михайлу Ігоровичу.

Михайло Ігорович 1989 року народження. Проживав у Києві. 25 лютого пішов воювати добровольцем. Вже мав військовий досвід, адже був в АТО у Бахмуті у 2015 році. Загинув влітку 2022 року. Похований у Гуті-Межигірській поруч з батьком, дідусем та бабусею. Тут мав дачу. Без батька залишився 10-річний син, дружина стала вдовою.

Нагрудний знак отримала дружина воїна Гревцова Ірина Миколаївна.

10. Марінченку Олегу Івановичу.

Олег Іванович 1965 року народження. З початком російсько-української війни у 2014 році, пішов на фронт добровольцем був капеланом та підтримував бійців духовно. Під час оборони Донецького аеропорту у 2015-му допомагав лікарям ще і як парамедик. Загинув Олег Іванович 18 серпняна херсонському напрямку від ворожої міни. Поховали воїна 23 серпня в Нових Петрівцях.

Нагрудний знак отримала дружина воїна Марінченко Тетяна Андріївна.

11. Людвиченку Олександру Володимировичу.

Олександр Володимирович 1970 року народження, житель села Гута-Межигірська. пройшов чотири ротації, служив у Чернігівській, Сумській, Донецькій, Харківській областях, зокрема під Ізюмом. А після останньої ротації поліг смертю хоробрих під час щільного ворожого обстрілу в селі Мазанівка Краматорського району Донецької області 18 серпня 2022 року. Похований в селі Гута-Межигірська.

Нагрудний знак отримала дружина воїна Людвиченко Олександра Михайлівна.

12. Горзову Василю Михайловичу.

Василь Михайлович старший сержант, 1975 року народження загинув 8 вересня на Донеччині в м. Шахтарськ під час виконання своїх службових обов’язків. Був похований у с. Старі Петрівці.

Нагрудний знак отримала дружина воїна Горзова Вікторія Ярославівна.

13. Глушенку Віктору Олексійовичу.

Віктор Олексійович 1971 року народження не був військовим за професією, але пішов на російсько-українську війну ще 2014 року. Пішов добровольцем одразу після Майдану в «Айдар». У 2016 році отримав орден «Герой України». Був тяжко поранений, захищаючи Україну на Бахмутському напрямку. На жаль, врятувати його не вдалося. 29 вересня Віктор Олексійович пішов із життя. Похований у селі Старі Петрівці.

Нагрудний знак отримала мати воїна Глушенок Ганна Захарівна.

14. Щербатюку Костянтину Анатолійовичу.

Костянтин Анатолійович 1993 року народження. Народився на Вінничині, але з 3-х років проживав у Нових Петрівцях. Тут ходив до дитячого садочку і був випускником Новопетрівської школи.

З 2014 р прямо з Майдану пішов добровольцем в батальйон «Айдар», де й ніс військову службу до кінця 2015 р. та був поранений. З початком повномасштабного вторгнення російської федерації на нашу землю у 2022 році – знову пішов захищати Україну. Загинув на Донеччині 24 жовтня в районі міста Краматорськ від вибухової травми, отриманої під час виконання службового обов’язку. Похований у селі Нові Петрівці.

Нагрудний знак отримала мати воїна Щербатюк Валентина Олександрівна.

15. Гузьку Вадиму Андрійовичу.

Вадим Андрійович 1987 року народження, проживав у с. Нові Петрівці. Влітку 2022 року був призваний до лав Збройних Сил України. Загинув 10 грудня у Бахмуті під час виконання своїх обов’язків. Похований у селі Нові Петрівці.

Нагрудний знак отримала мати воїна Гузько Олена Володимирівна.

16. Тихоновичу Денису Сергійовичу.

Денис Сергійович 1984 року народження проживав у с. Нові Петрівці. У листопаді 2022 року був призваний до лав ЗСУ. Після місячного навчання служив на Донеччині. 23 грудня вийшов на бойове завдання під Бахмутом. 25 грудня загинув в бою. Похований у селі Нові Петрівці.

Нагрудний знак отримала дружина воїна Волошин Наталія Олександрівна.

17. Науменку Роману Павловичу.

Роман Павлович 1972 року народження, проживав у с. Нові Петрівці. Став на захист України ще 2014 року – брав участь в Антитерористичній операції на сході України, отримав за це чотири нагороди, в тому числі «Сталевий хрест». Коли почалося повномасштабне вторгнення росії, одразу вступив до Добровольчого формування Петрівської територіальної громади. У квітні 2022 року був призваний до лав ЗСУ, служив у 66-й бригаді, був водієм, як і в цивільному житті. Похований у с. Медвин Київської області, звідки сам родом.

Нагрудний знак отримала донька воїна Козир Олександра Романівна.

18. Даньку Дмитру Дмитровичу.

Дмитро Дмитрович 1979 року народження. З перших днів війни старопетрівчанин хотів бути корисним у боротьбі проти ворога і спочатку був у територіальній обороні громади та захищав своє село, а після звільнення Київської області від окупантів подався боронити Україну у лавах збройних сил, був у гарячих точках і мужньо стояв на захисті своєї Батьківщини. На жаль, серце не витримало всього того, що довелося побачити та пережити на цій жорстокій війні і зупинилося. Похований в селі Старі Петрівці.

Нагрудний знак отримала дружина воїна Данько Вікторія Вікторівна.

19. Заболоцькому Олексію Олексійовичу.

Олексій Олексійович 1976 року народження. Народився та виріс у Нових Петрівецях. Тут ходив до школи, одружився, тут виросли двоє його синів.

З початком повномасштабного вторгнення він не стояв осторонь та відразу вступив до нашої територіальної оборони, готовий захищати рідну громаду, якщо на неї ступить нога ворога.

У вересні 2022 року Олексія Олексійовича призвали до Збройних Сил України.

Загинув військовий 19 лютого 2023 року у Лиманському районі Донецької області.

Похований у селі Нові Петрівці на Валківському кладовищі.

Нагрудний знак отримала дружина воїна Заболоцька Наталія Михайлівна.

20. Генязі Миколі Миколайовичу.

Микола Миколайович 1982 року народження сам з родом з Закарпатської області, але близько двох десятків років прожив у с. Нові Петрівці, де в нього народилося двоє дітей. 400 днів провів на передовій, захищаючи Україну. Поховали Миколу Миколайовича, як він і заповідав, на його батьківщині на Закарпатщині.

Нагрудний знак отримали діти воїна – син Тимофій та дочка Катерина.

Наприкінці заходу присутні поклали квіти до пам’ятника «Новітнім українським героям у визвольній російсько-українській війні».

Слава Україні!

Героям Слава!

25 квітня 2023