Третя річниця загибелі військовослужбовців
опубліковано:
14 березня 2025
оновлено:
14 березня 2025
Сьогодні вшанували памʼять наших військових, які загинули три роки тому під час жорстокої ворожої атаки артилерією на Гуту-Межигірську, а також у рамках відзначення Дня українського добровольця згадали тих, хто без примусу залишив своє звичне мирне життя, взяв до рук зброю і пішов захищати рідну землю, але, на привеликий жаль, вже ніколи не повернеться додому, ставши небесним янголом-захисником.
У заході взяли участь: Петрівський сільський голова Радіон Старенький, Димерський селищний голова Володимир Підкурганний, священнослужителі нашої громади, рідні полеглих воїнів, працівники Петрівської та Димерської рад, жителі.
Дякуємо за організацію заходу комунальному закладу «Берегиня».
У ті люті березневі дні окупації Київщини три роки тому у лісах Гути-Межигірської загинуло кілька десятків військовослужбовців та добровольців, які тільки взяли до рук зброю. 5-ро захисників було поховано на кладовищі у с. Лютіж:
- Олександр Пархоменко з с. Демидів (10.03.1989-14.03.2022),
- Олександр Євдокименко з с. Демидів, (16.01.1987-14.03.2022),
- Володимир Логвиненко з с. Демидів, (20.04.1970-14.03.2022),
- Олег Носатюк з м. Харків (05.04.1986-13.03.2022),
- Сергій Кріпак з м. Київ (05.11.1974-13.03.2022).
Всі вони були поховані 15 березня на лютізькому кладовищі. Рідні з ними тоді так і не встигли попрощатися, все відбувалося дуже швидко, адже бої продовжувалися, тож поховання здійснили працівники нашої комунальної служби, також ризикуючи своїм життям.
Пізніше батьки харківчанина Олега Носатюка забрали і перепоховали тіло сина у рідному місті Харків, а могили інших чотирьох захисників так і залишилися тут, поруч одна з одною на лютізькому кладовищі.
Кожного з них ми пам’ятатимемо поіменно. Пам'ять про них має жити вічно, як і їхня слава.
Указом Президента України від 31.03.2022 № 194/2022 Носатюк Олег Олегович був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Також кожному з вище згаданих військових присвоєно відзнаку «За заслуги перед Петрівською громадою» (посмертно).














